Основною метою діяльності "Просвіти" з часів заснування є утвердження української національної ідеї, утвердження державної української мови, розвиток національної культури, відродження історичної пам'яті, формування національної свідомості та піднесення духовності і добробуту українського народу.
Інтернет уже давно є невід`ємною частиною суспільного життя в багатьох країнах світу, включаючи Україну. Тому «Просвіта» поширює свою діяльність навіть у сфері веб-технологій. Це дає змогу покращити комунікативні можливості просвітян і дозволяє прихильникам «Просвіти» в різних куточках світу стежити за перебігом подій в Україні, знайомитися і спілкуватися між собою.
Ми, просвітяни кінця ХХ - початку XXI століття, мусимо усвідомити становище української нації в постійно змінюваному світі, бачити її перспективу, її спроможність віднайти свій власний шлях розвитку.
У "Просвіту" люди приходять не на один день, це робота на ціле життя, це доля - бути просвітянином.
– Що є – життя? – Життя – це праця. – Лишень? – Ні! Ще – мрія! З найромантичніших мрій людини – «Я б Землю покинув та в небо злітав!»
Щоб в небо злітать, потрібні крила Ікара. А от щоб Землю покинути, тобто – вийти за межі земного тяжіння, крил замало, хоча відомо, що і з крилами, і з гвинтокрилами у нас в Україні теж все гаразд. Але натепер вестимемо мову про інше, про прагнення високого польоту. А для високого польоту потрібна ракета. Також ракеті повинна бути відома траекторія польоту. І коли ти все це маєш – мрію, ракету і рівняння руху, то ніщо вже не завадить тобі сягнути висоти!
Не одне покоління українських винахідників та вчених приклалися до того, щоб здійснилося дерзновенне – досягти зіркового простору. І це сталося 4 жовтня 1957 року. Людина, кинувши виклик богам, вивела на орбіту перший у світі рукотворний супутник Землі. Керував проектом житомирянин Сергій Корольов, генеральний конструктор космічної програми СРСР. Цей день вважається початком космічної ери людства.
Розповідь про українські шляхи в ракетобудуванні годиться починати з Олександра Засядька (1779-1837) з Полтавщини, нащадка запорозьких козаків, завдяки ракетам якого Росія перемогла Туреччину у війні 1828 р., але спробуємо викласти цю тему в історичній послідовності.
Він народився 23 лютого 1878 р. Отже, усі, для кого живопис є цікавим, певно, згадають про цього визначного майстра пензля у день його 140-річного ювілею.
Десять років тому, у2008 р. на аукціоні Сотбіс (Sotheby's), найпотужнішому у світі аукціонному домі, картину Казимира Малевича «Супрематична композиція» купив невідомий чоловік за $60 мильйонов.
В якихось землях скажуть про нього як про видатного російського художника, поляки зауважать, що в родині Малевичів спілкувалися польською. У білорусів є своя правда: у 1919 р. Малевич з Марком Шагалом налагоджували роботу у Народному художньому училищі у Вітебську. Ми ж можемо з впевненістю казати відносно факту його хрещення. Хрестили Казимира у костьолі святого Олександра в Києві 13 березня 1879 р. і про це є відповідний запис у реєстраційний книзі. Про що ще можна сказати певно? Є, як мінімум, дві дати народження – 1878 і 1879 р. Правда, на могилі Малевича, біля якої сфотографовані його дружина та донька, в написі року народження бачимо рік 1978.
Відносно місця народження: перші 140 років вважалося, що народився Малевич у Києві на Більонській 15. Від 2012 р. ця вулиця носить ім’я Казимира Малевича. І ось з’ясовується (січень 2018), що за архівними документам за такою адресою родина Малевичів ніколи не жила, і що народився він таки в Києві, але в маєтку своєї тітки М.Оржеховської на вул. Жилянській. А які відкриття принесуть відносно майста пошуки новітніх часів, будемо бачити. Так виходить, що тайна його чорного квадрату (1915 р.), як і тайна «Джоконди» да Вінчі (1503 р.), не єдина у його житті.
У березні цього року виповнилося 150 років від дня народження Володимира Івановича Вернадського, всесвітньовідомого вченого, засновника української Академії наук, натураліста, основоположника вчення про геохімію, біосферу та ноосферу.
Ніжин як освітній і науковий центр України також віддає шану своєму співвітчизнику.
У рамках проекту «Шануймо Великих Українців!» розміщено плакат, присвячений В. І. Вернадському, на щиті по вулиці Набережній. До цієї справи долучилися міська «Просвіта», партійні осередки «Удару» та «Свободи», фінансову підтримку надала Асоціація «Об`єднання підприємств Ніжинщини».
У місткій книжці Л. Масенко “Мова і політика” є цікавий розділ — “Мовна стійкість”. Серед багатьох прикладів предмет ілюструють тут такі спостереження поліглота й мовознавця Ю. Шевельова: “Візьмімо Чехію. Після Версальського миру вона не забрала жодних привілеїв у німців. Німці в Чехії зберегли свої (себто імперські) права, включно до власного університету. Чим це закінчилося? Коли німці окупували Чехію, наскільки знаю, ні один німець не боронив свою нібито батьківщину — обкарнану тепер Чехію. Наслідок — після війни всі німецькі інституції закрито і всіх німців виселено. Мораль вивести неважко.
