У всiх народiв мова - це засiб спiлкування, у нас це - фактор вiдчуження. Не iнтелектуальне надбання столiть, не код порозумiння, не першоелемент лiтератури, а з важкої руки Iмперiї ще й досi для багатьох - це ознака нацiоналiзму, сепаратизму, причина конфлiктiв i моральних травм. [Лiна Костенко]
Новітня історія «Просвіти» на Кіровоградщині бере початок з 1989 року, коли на наших теренах було створено обласну організацію Товариства української мови імені Тараса Шевченка. В основу його діяльності було покладено сприяння впровадження в життя тоді новоприйнятого Закону «Про мови в Українській РСР», який, хоч і не повною мірою, але сприяв відродженню і утвердженню української мови, як державної. ГоловоюТовариства на Кіровоградщині було обрано доктора філології професора Григорія Клочека.Паралельно в області діяв суспільно-політичний клуб «Перевесло», під керівництвом іншого науковця, літературознавця Володимира Панченка, який об’єднував інтелектуальну еліту краю і обговорював на своїх засіданнях широке коло питань, у тому числі і проблеми національного відродження.Роботи для просвітян(у січні 1992 ТУМ було реорганізовано у Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Т.Г. Шевченка) у ті роки було чимало: тривало широкомасштабне переведення російськомовних шкіл області на українську мову викладання,на багатьох підприємствах і організаціях діялисвоєрідні пости дотримання мовного режиму і впровадження основних положень Закону. Без перебільшення можна сказати, що саме завдякиактивності й наполегливості тодішніх активних просвітян (Олександр Поповкін, Микола Цегельник, Анатолій Будун, Алла Зінов’єва, Людмила Куньова, ін.) мовна ситуація в місті Кіровограді. та й в області в цілому кардинально змінилася. Зрозуміло, у першу чергу це стосувалосяситуації на ниві освіти. В обласному центрі з’явилась перша українська національна школа (ЗОШ №21), очолювана відданим просвітянином Василем Каюковим. Школа нагромадила величезний досвід патріотичного виховання підростаючого покоління на засадах українськоїкозацької етнопедагогіки. У школі, досвід якої приїздили переймати чи не з усіх областей України та з багатьох зарубіжних країн, було відкрито міні-музеї, літературні світлиці, кімнати українського війська і запорозького козацтва, історії української діаспори та українських строїв імені Олекси Воропая, портретні галереї світочів української духовності та історичних діячів минулого. Значний вплив на утвердженняукраїнських та європейських духовних цінностей в освітянському середовищі області справила поява і розвиток української школи-гімназії імені Т.Г. Шевченка (ініціатор створення і багаторічний директор – Віктор Громовий). І хоча з часом згадані напрацювання були певною мірою нівельовані (через смерть Василя Каюкова знизився рівень національно-патріотичного виховання в ЗОШ №21, через агресивний наступ місцевої бюрократії змушений був залишити свою посаду Віктор Громовий), все ж здоровий конструктивний фундамент, закладений у ті роки працює і працюватиме на майбутні покоління. Варто зазначити, що в ті роки (на початку 90-их) «Просвіта»тісно співпрацювала з владою і це давало конкретні результати. Наприклад, створення кафедри українознавства у Кіровоградському технічному університеті, яка успішно працює й досі і має значні наукові та суспільні досягнення. До здобутків тих років слід зарахувати і створення кафедри українознавства та краєзнавства при Кіровоградському обласному інституті удосконалення вчителів, яку зараз очолює активна і небайдужа людина Лариса Гайда. Щорічні вересневі краєзнавчі конференції дозволяють широкому загалу (матеріали конференцій публікуються) глибше пізнавати історію краю,вчать розставляти у нійсаме українські акценти. З недавнього часу до них додалися ще й літературно-краєзнавчі читання, присвячені пам’яті літературознавця, активного просвітянина Леоніда Куценка, що передчасно пішов з життя. В середині 90-их років Кіровоградська «Просвіта» основну увагу приділяла лекційній роботі. Тривала постійна співпраця у цьому ключі зкерівним складом місцевого гарнізону, воїнами-десантниками, працівниками управління МНС, управління житлово-комунального господарства, регіонального відділення Фонду Держмайна, центру підвищення кваліфікації державних службовців. Тодішній голова обласної організації «Просвіта»Андрій Іванко розробив своєрідний банк даних щодо тематики лекцій, з якими просвітяни області готові йти у будь-яку аудиторію. Певне охолодження стосунків між громадською організацією і владою, що тривало з кінця 90-их років і до середини 2000-их, спонукали «Просвіту» залишатися оплотом і хранителем основоположних речей духовного світу українства: разом з іншими громадськими організаціями відзначення роковин Кобзаря та визначних літераторів краю, акцентація на необхідності збереженняпам’яті жертв голодомору та політичних репресій. Але практично завжди існував великий дефіциторганізаційної роботи, коли люди, що поділяють просвітянські погляди, були б об’єднані єдиною структурою, могли б отримуватипевну інформацію, брати участь у спільних акціях. Багаторічна відсутність фінансування громадської організації утруднює зв’язки з районами, обмін інформацією,унеможливлює активізацію діяльності місцевих осередків.І все ж поступово, з труднощамиця робота налагоджуються. Постала нагальна потреба проведення районних конференцій «Просвіти», особливо це стосується тих районів, де «Просвіта»останні років десять практично не діяла. Але й там, де вона існувала ( Долинська, Новомиргород, Мала Виска, Знам’янка), робота з розбудови осередків майже не проводилась, районні конференції не відбувались.Поки що їх відбулося дев’ять Новоукраїнський район. Головою районної організації обрано директора місцевого краєзнавчого музею Миколу Геращенка. Основа – бібліотекарі, вчительство, місцевий літературний актив.Кіровоградський район. Головою районної організації обрановчителя історії ЮріяМитрофаненка.Один із основних напрямків роботи – краєзнавство, розбудова сільських «Просвіт» (досвід вчителя із с.Гаївки Василя Доценка, про який розповідало «Слово Просвіти» та ряд інших всеукраїнських та місцевих газет).Знам’янський район.Головою районної організації обрано депутата міської ради, колишнього військовикаАнатолія Голікова. Основа – вчительство, працівники місцевого краєзнавчого музею (у т.ч. – один з нащадків Шевченкового роду, відомий в області краєзнавець Вячеслав Шкода), місцеве козацтво. В районі «Просвітою» засновановчительську премію імені Григорія Ващенка.Просвітянипостійно беруть участь у заходах, пов'язаних з Холодноярською республікою. Новомиргородський район. Головою районнрої організації обрано багаторічного просвітянина, колишнього вчителя, пенсіонера Миколу Суржка.Районна організваціяактивно збирає гроші на встановлення пам’ятника малому Шевченку, якийпобував у цих краях (є про це його спогад). Відкрито меморіальну дошку письменнику-земляку Миколі Понеділку, який все життя прожив у еміграції (живий у Новомиргороді його двоюрідній брат).Долинський район.Головою обрановчителяСергія Яковенка. Організація охоплює весь спектр національно-свідомої інтелігенції району.Олександрія. Голова – Чуянова Надія Миколаївна, керівник районної бібліотечної мережі.Основа організації – бібліотекарі, місцевий літературний актив. Олександрівка. Голова – Андрущенко Віра Іванівна, вчитель. Основа – вчительство, місцеві літератори, працівники краєзнавчого музею. Підготовлено і видано книгу про голодомор у районі. Її автор – прсвітянин Іван Петренко ставлауреатомобласної премії імені Ястребова. Мала Виска. Головою обрано педагога Наталю Бабаєву. Основна робота – краєзнавство, сфера дитячих інтелектуальних ігор. Встановлено та відкрито меморіальну дошку науковцю, який певний час жив і працював у Малій Висці, Юрію Кондратюку. Добровеличківка. Голова -- Мельник Наталя Анатоліївна, вчитель. Загальний напрямок – літературне краєзнавство, загальнокультурологічна робота.Попри нинішню малочисельність і слабкість структур, вони показали,що до «Просвіти», крім її давніх членів,приєднуютьсявсе нові й нові люди, які розуміютьроль і значення цієї національно-патріотичної організації в сучасних умовах, готові працювати для її розбудови і зміцнення. Крім того,у кожному з районів прослідковується можливість створення хоча б кількох сільських осередків, що для громадської організації, яка практично не фінансується, можна назвати певним успіхом. Більше того, чітко вимальовується сфера діяльності саме сільських «Просвіт»: збереження і зміцнення культурної інфраструктури на селі,відстоювання перед владою її матеріальної та кадрової підтримки, збирання матеріалів та написання історії населеного пункту,захист територіальної громадипід час адміністративної реформи, врешті, відстоювання її економічних інтересів.Прикладом саме такої роботи може служити діяльністьвчителя із села Гаївки Кіровоградського району Василя Доценка, який цього року отримав звання Заслуженого вчителя України. Опорою і підтримкою для членів сільського осередку можуть статирайонні організації, які здатнівинести гостру тему на обговорення круглого столу з участювідповідних представників влади, організувати публічну дискусію у місцевих ЗМІ, громадські слухання. Звичайно, в час загальної духовної деградації, який нині спостерігаємо, та агресивного наступу російськомовного інформаційного простору роль «Просвіти» зростає. Та як показує досвід, без належного фінансування, системної організаційної роботи вона й далі ризикуєзалишатисяне достатньо впливовою та маргінальною. Очевидно, саме «Просвіта», як найстарша українська громадська організація мала б формулювати та лобіювати ідею незалежного-- через відрахування певного відсотка від сплачуваних кожною людиною податків, зрозуміло, з її доброї волі і свідомого рішення, фінансування громадського сектора (така практика давно діє у світі,і є основою і запорукою успішного функціонування і розвитку громадянського суспільства.
Твір відомого правозахисника Олекси Тихого Думки про рідний донецький крайЯ уродженець і мешканець Донеччини. Маю 46 років від народження. Вчився в радя...
IВАН ФРАНКО: "ОДВЕРТИЙ ЛИСТ ДО ГАЛИЦЬКОЇ МОЛОДЕЖІ"Те, що я хочу сказати Вам, мої молоді приятелі, таке велике й радісне і заразом таке важке та прикре, щ...
