Було це у перші роки відновлення української незалежності. У пошуках сонця та моря опинилися ми у західному Криму, точніше – у невеличкому містечку Чорноморське. Вийшовши з автобуса, були раді побачити на зупинці літню жінку, що торгувала насінням та сливками у пакуночках з газети. З дороги хотілося їсти, тож і сливки, солодкі кримські сливки, і запашне підсмажене насіння були цілком доречними. Вона ж, продавчиня смакоти, і підказала нам – хорошою українською мовою – у якому напрямку рушити, щоб швидше знайти житло. Добірна українська у Криму нас зацікавила, хотілося познайомитися ближче, та на розмову цього разу часу не було, адже ж мались якось облаштовуватися з житлом. Так сталося, що вже другого дня ми знову побачили нашу нову знайому – вона виявилася нашою сусідкою. Частенько заходячи в гості до наших хазяїв, привітна, усміхнена, ніколи не приходила з порожніми руками, завжди з частуванням – ті ж насіння та сливки, ще щось з двору. Але що особливо привертало увагу, так це те, що спілкувалась вона з російськомовними сусідами українською, жодних суржиків чи русизмів.

У свідомості багатьох Василь Стус народжений  і вихований Донеччиною, її робітничим середовищем. Та лише тоді, коли шанувальники літератури глибше пізнають життя цього велетня духу, витоки  його творчості, усвідомлення ним своєї людської і мистецької  місії, вони зрозуміють: лише земля Богунової  звитяги, лише благодатні чорноземи подільських легенд і пісень, невтоленна жага  попередніх поколінь відродитися в зернині  і слові  стали тією  праосновою, з якої народився, виріс, викристалізувався  поет Василь Стус. Бо й  справді – «Перші уроки поезії – мамині». Бо й справді – «Шевченко над колискою – це не забувається».
Нарешті з’явилася книжка, на яку вже два десятиліття чекали земляки Василя Стуса – Поета світового імені, Людини, яка кожному з нас має стати ідеалом честі, порядності, вірності. Громадянина, який усвідомлював всю трагедію обраного шляху і всю велич мети, заради якої віддав  найдорожче – життя.
«І в смерті з рідним краєм поріднюсь», – називається книжка, упорядкована  поетесою  Ніною Гнатюк  і журналістом Тарасом Ковальським. До видання, що побачило світ за програмою підтримки книговидання Вінницькою обласною державною адміністрацією та обласною радою, ввійшли вірші Василя Стуса, уривки з його таборових зошитів і листів, у яких тепло серця до близьких людей, до садів і гаїв рідного села Рахнівка Гайсинського району.