1927 року за сценарієм Павла Нечеси (Миргородського) було знято фільм «Борислав сміється» (в прокаті «Королі воску»). Режисер і оператор фільму Йосип Рона, художники В. Кричевський та С. Худяков, у ролях: Іван Замичковський, Матвій Ляров, Р. Ромі-Шор, Юрій Шумський, М. Кубинський, Володимир Лісовський.
Про екранізації творів Івана Франка розповідаєÂ Лариса Брюховецька (журнал «Кіно Театр», № 1, 2012 рік). Другу екранізацію Франка «Захар Беркут», 1929 рік також здійснив німецький кінематографіст Йосип Іванович Рона. Він також був оператором фільмів «Вася-реформатор» (не зберігся) та «Ягідки кохання» Олександра Довженка.
«Обидва його (Рони. Â Прим.) фільми за Франком не збереглися», пише Л. Брюховецька.
14 березня 2012 року (в середу) «Україна молода» опублікувала матеріал Валерія Бобровича «Похибка сценарію» та цитату історика Володимира Вятровича: «Той аргумент, що фільм Серпень. Восьмого знято коштом держави, є одним із головних, щоб показати: це політична пропаганда, яка є інструментом продовження інформаційної війни проти Грузії. І вона чомусь екстраполюється в Україні».
В лютому 2012 року в науковий обіг надійшла книга відомого мистецтвознавця Миколи Дмитренка (наклад видання – 300 примірників). В монографії обсягом 400 сторінок висвітлено історію дослідження символу та народно-поетичної символіки, значення основних символообразів українського фольклору. В анотації до видання також говориться: «З’ясування символічних явищ проілюстровано багатьма прикладами з різних жанрів усної творчості, традиційної обрядово-ритуальної, звичаєвої культури, що дозволить глибше пізнати світогляд, менталітет українців».
Рецензенти видання: доктор філологічних наук, професор, завідувач відділу фольклористики Інституту народознавства НАН України В. В. Сокіл та кандидат філологічних наук, доцент кафедри фольклористики Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка О. В. Наумовська.
Було це у перші роки відновлення української незалежності. У пошуках сонця та моря опинилися ми у західному Криму, точніше – у невеличкому містечку Чорноморське. Вийшовши з автобуса, були раді побачити на зупинці літню жінку, що торгувала насінням та сливками у пакуночках з газети. З дороги хотілося їсти, тож і сливки, солодкі кримські сливки, і запашне підсмажене насіння були цілком доречними. Вона ж, продавчиня смакоти, і підказала нам – хорошою українською мовою – у якому напрямку рушити, щоб швидше знайти житло. Добірна українська у Криму нас зацікавила, хотілося познайомитися ближче, та на розмову цього разу часу не було, адже ж мались якось облаштовуватися з житлом. Так сталося, що вже другого дня ми знову побачили нашу нову знайому – вона виявилася нашою сусідкою. Частенько заходячи в гості до наших хазяїв, привітна, усміхнена, ніколи не приходила з порожніми руками, завжди з частуванням – ті ж насіння та сливки, ще щось з двору. Але що особливо привертало увагу, так це те, що спілкувалась вона з російськомовними сусідами українською, жодних суржиків чи русизмів.
У свідомості багатьох Василь Стус народжений і вихований Донеччиною, її робітничим середовищем. Та лише тоді, коли шанувальники літератури глибше пізнають життя цього велетня духу, витоки його творчості, усвідомлення ним своєї людської і мистецької місії, вони зрозуміють: лише земля Богунової звитяги, лише благодатні чорноземи подільських легенд і пісень, невтоленна жага попередніх поколінь відродитися в зернині і слові стали тією праосновою, з якої народився, виріс, викристалізувався поет Василь Стус. Бо й справді – «Перші уроки поезії – мамині». Бо й справді – «Шевченко над колискою – це не забувається». Нарешті з’явилася книжка, на яку вже два десятиліття чекали земляки Василя Стуса – Поета світового імені, Людини, яка кожному з нас має стати ідеалом честі, порядності, вірності. Громадянина, який усвідомлював всю трагедію обраного шляху і всю велич мети, заради якої віддав найдорожче – життя. «І в смерті з рідним краєм поріднюсь», – називається книжка, упорядкована поетесою Ніною Гнатюк і журналістом Тарасом Ковальським. До видання, що побачило світ за програмою підтримки книговидання Вінницькою обласною державною адміністрацією та обласною радою, ввійшли вірші Василя Стуса, уривки з його таборових зошитів і листів, у яких тепло серця до близьких людей, до садів і гаїв рідного села Рахнівка Гайсинського району.