Українська мова - це мова не тiльки украiнцiв, спiлкуватися нею мають право мешканцi України всiх нацiональностей з потреби гуртуватися, з необхiдностi доходити порозумiння й ладу в спiльному домi. [Вiталiй Радчук]
Проблеми раннього розвитку дітей у сучасному світі стають дедалі актуальнішими. Існує безліч методик, які допомагають дітям набагато швидше і раніше від однолітків навчитися читати, писати, вивчити іноземну мову, набути різноманітних навичок, без яких не може прожити людина в суспільстві. Комп’ютер упевнено увійшов у наше життя, і це неминуче веде до того, що наші діти знайомляться з ним ще з пелюшок і виявляють до нього значний інтерес. Не міркуватимемо про плюси та мінуси такого стану речей, адже такий час, у якому ми живемо, і треба розуміти, що дітей не вберегти від комп’ютера заборонами. Правильніше включити комп’ютерні ігри до комплексу розвитку. Важливо, щоб ігри були педагогічно виважені, тоді заборонений плід у вигляді комп’ютера принесе дитині лише користь. Зубрити підручники багатьом нудно і нецікаво, чого не скажеш про гру та розваги, особливо коли водночас вивчаєш нове. Такий спосіб навчання допоможе дитині в ігровій формі пізнавати навколишній світ, отримувати первинні знання з різних галузей науки, розвивати увагу, логічне та просторове мислення, пам’ять та посидючість. З таким багажем можна сміливо вирушати до школи.
Уже не вперше Всеукраїнське товариство “Просвіта” ім. Тараса Шевченка та рекордингова компанія “Атлантик” об’єднуються у творчий тандем, випускаючи ексклюзивні диски на культурологічну тематику. У їхньому спільному доробку дві серії — “Українська колекція. Етнічна музика України” та “Замки України”. А сьогодні ми презентуємо читачам “Слова Просвіти” нову колекцію дисків для дітей освітнього спрямування, розпочинаючи рубрику “Дитяча колекція”. Ця серія охоплює всі найцікавіші й найпотрібніші теми, здатні зробити навчальний процес цікавим і захопливим для дітей. Сьогодні зібрання набуває популярності, оскільки не має аналогів на ринку українськомовної мультимедійної продукції. Деякі диски було відзначено дипломами всеукраїнських виставок. Докладніше про це — у розмові зі співавтором ідеї Юрієм ГАНДЗЮКОМ, директором рекордингової компанії “Атлантик”.
ЗАЯВА учасників „круглого столу” „Правовий статус української мови як державної. Мовне законодавство та реалії сьогодення”, проведення якого ініційоване Всеукраїнським товариством „Просвіта” ім. Тараса Шевченка напередодні Дня Конституції України
26 червня 2008 року м. Київ
Ми, учасники „круглого столу”, представники Всеукраїнського товариства „Просвіта” ім. Тараса Шевченка, Державного Інституту Національної памяті, Фонду культури, Національної спілки письменників України, Спілки офіцерів України, Студентського братства, інших громадських організацій та творчих спілок одностайно заявляємо, що сьогодні в Україні всі гілки державної влади нехтують виконанням ст. 10 Конституції України щодо державності української мови та рішення Конституційного суду України від 19 грудня 1999 року, де чітко зазначено, що українська мова як державна є обовязковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування. За період незалежності керівництво країни, політики, владні структури не спромоглися виконати основні конституційні положення щодо підвищення авторитету державної мови, впровадження її в усіх сферах життя, ігноруючи Основний Закон України та рішення Конституційного Суду від 14 грудня 1999 року. Стан, який склався нині з українською мовою, в незалежній Україні є критично загрозливим, засвідчує нездатність сучасних „політичних еліт” усвідомити значення мови як консолідуючого фактору міцної України. Нехтуючи всіма нормами Конституції України, історичним правом українського народу на розвиток української мови та культури нинішня влада прямо і опосередковано фактично законсервувала напівколоніальний статус української мови, потураючи ідеологам реакційного москвофільства, що активно заявляє про себе на Півдні та Сході України. Передбачене ст.10 Конституції України забезпечення державою “…всебічного розвитку і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України” так і не набуло поступального характеру. Особливо небезпечна ситуація склалася в інформаційній сфері. Загальний тираж українських газет постійно знижується, на недержавних каналах 90% передач ведеться виключно іноземною – російською мовою. Потік іноземної преси та книжок із Росії не має жодних перепон. А податкове законодавство українській книзі не сприяє і не захищає її. Вища школа, зокрема технічні ВНЗ, за невеликим винятком, продовжують зросійщення українських студентів. Україна опинилася перед загрозою втрати своєї культури. Спорт, комерція, торгівля послуговуються переважно російською мовою. Багато посадових осіб різних рангів, аж до міністрів, в Україні, велика частина державних службовців у закордонних центрах систематично порушують ст.10 Конституції України. Має місце призначення на найвищі пости функціонерів, що не володіють, або демонстративно не послуговуються державною мовою. Практично не відстоюють вимог Конституції переважна більшість суддів, працівників прокуратури. Такі дії доводять до того, що у багатьох областях України триває цілеспрямована безпрецедентна антиконституційна діяльність щодо впровадження російської мови як державної, з місцевих бюджетів, зокрема, Севастополя, де немає жодного українського навчально-виховного закладу, виділяються мільйони коштів для підвищення її суспільної ролі. Разом з тим Європейська Хартія регіональних мов або мов національних меншин, якою часто спекулюють антиукраїнські сили, підкреслюючи „охорона і розвиток регіональних мов або мов меншин не повинні зашкоджувати офіційним мовам і необхідності вивчати їх. І ніщо у цій Хартії не може тлумачитися як таке, що суперечить цілям Статуту ООН, включаючи принцип суверенітету і територіальної цілісності держав”. Мова є духовним стрижнем будь-якої нації. З метою успішної реалізації завдання із захисту і розвитку української мови міністерствам, відомствам, які опікуються, передусім, питаннями освіти, науки, культури, сімї та молоді, інформаційної політики обєднати зусилля, потенціал держави з громадськими інституціями, українською інтелігенцією і запропонувати конкретні шляхи, засоби і ресурси для покращення ситуації. На основі суспільно-громадського наукового аналізу змісту сучасної освіти внести доповнення до наявних і розробити нові державні стандарти, враховуючи суспільну значущість українського мовного і культурологічного потенціалу. Включити в тематичні плани наукових фундаментальних і прикладних досліджень проблематику ролі української мови, культури і розвитку громадського суспільства, держави і єдності нації. До пріоритетів і основних завдань регіональних програм соціально-економічного розвитку на 2009 і наступні роки обовязково слід внести питання підтримки державної мови. Переглянути нині чинну систему оподаткування щодо української книги, кіно, мистецтва з урахуванням важливого значення їх для розвитку особистості, її національної і державної гідності. Позбавити Указом Президента права носити назву „національний” університетам, у яких масово здійснюються конституційні порушення щодо застосування державної мови в навчально-виховному процесі, визнавати як один з головних при проведенні акредитації вузів і видачі їм ліцензій. Визнати, що Українська держава, на відміну від своїх сусідів – Росії, Румунії, Польщі, Угорщини та інших, продовжує ігнорувати належне виконання ст. 12 Конституції, заходів підтримки закордонних українців, зокрема у мовній сфері, чим сприяє активним процесам денаціоналізації наших співвітчизників. Вважати неприпустимою практику ведення діловодства, офіційного листування недержавною мовою між органами центральної і місцевої влади. Учасники „круглого столу” закликають: Верховну Раду України: - ухвалити Закон “Про державну мову в Україні” в тій редакції, що насправді змінить позиції української мови та призупинить зросійщення України; - переглянути проект Закону України “Про загальну середню освіту” з метою відновлення в ньому ст.7, заклавши в її основу обов’язкове навчання й виховання в закладах середньої освіти державною українською мовою; - Постановами Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26 червня 1992 р. та № 3423-ХІІ від 2 вересня 1993 р. було ліквідовано графу про національність у нових українських паспортах. Вищезгаданим кроком влада фактично позбавила громадян України національної самоідентифікації, унеможлививши національне будівництво в Україні. Водночас дискримінуються і права національних меншин, адже жоден юридичний документ, що посвідчує особу, не визначає приналежність до певної національності. Пропонуємо розглянути питання повернення графи „національність” на сесії Верховної Ради України із вимогою затвердити новий зразок паспорта із внесенням цієї графи і заповненням його українською мовою; - домагатися відмінення Закону України “Європейська Хартія регіональних мов або мов національних меншин” в його нинішній редакції, де сфальсифікований переклад; Уряду України: - створити в цьому році при Кабінеті Міністрів України Державний департамент мовної політики та науково-експертну комісію для виконання конституційних обов’язків держави перед громадянами і урядових програм з мовного розвитку, відкрити Академію української словесності; - провести за участю відповідних Міністерств, інших центральних органів виконавчої влади фаховий аналіз та юридичну експертизу актів чинного законодавства, якими регулюється застосування мов у засобах масової інформації, видавничій справі, рекламі та ввести до них відповідні зміни й доповнення; - створити пільгові умови для розвитку української аудіо- та відеопродукції, домогтися впровадження української мови в системі Інтернет та комп’ютерного навчання; - здійснювати реальне державне сприяння українськомовній пресі, книгодрукуванню всім видам українськомовної продукції, насамперед для дітей, юнацтва та молоді на основі податкових пільг; - контролювати діяльність міністерств і відомств, органів державної виконавчої влади всіх рівнів стосовно виконання ними мовного законодавства. Для виходу з інформаційної кризи, яка загрожує безпеці держави, громадськість України вимагає консолідації зусиль усіх гілок української влади. Створити при уряді України Координаційний центр стратегічних комунікацій із залученням найкращих фахівців – науковців і практиків в галузі сучасних комунікацій. Якнайшвидше розробити Національну доктрину і стратегію комунікації, а також комплекс заходів на законодавчому рівні для нарощування національного інформаційного ресурсу і розпочати реалізацію цих програмних засад. Кабінету Міністрів України, Національній Раді України з питань телебачення і радіомовлення забезпечити НРКУ каналами мовлення в FМ-діапазоні 87,5-108 МГ ц для повного охоплення території України програмами Українського радіо. Міністерству фінансів України забезпечити видатки Державного бюджету для Національної радіокомпанії України та Національної телекомпанії України окремою статтею. Національній комісії з питань регулювання звязку України завершити розподіл середньохвильових частотних присвоєнь колишнього СРСР між Україною, Росією, Білорусією і Молдовою та розробити частотно-територіальний план середньохвильового радіомовлення з використанням ефективних синхронних мереж і окремих передавачів. ВАТ „”Укртелеком” відновити роботу мереж проводового мовлення та впровадити на радіовузлах супутниковий прийом програм. Забезпечити планування і проведення контрпропагандистських заходів нейтралізації російського інформаційного впливу на всіх рівнях комунікації – регіональному, загальнонаціональному і міжнародному. Вжити правових економічних та організаційних заходів щодо розширення сегменту українськомовних масових періодичних видань, телеканалів, радіостанцій, теле- і радіопередач (державний протекціонізм, включення системи матеріальних і моральних стимулів тощо). Держкомтелерадіо України створити в Національній радіокомпанії України російськомовну редакцію та забезпечити поширення програм на території Росії. Посилити адміністративну та кримінальну відповідальність за дотримання у мас-медіа запроваджених урядом законів і норм стосовно мови засобів масових комунікацій, зокрема дотримання встановлених урядом співвідношення українськомовних теле- і радіопередач до передач мовами національних меншин. Привести у відповідність до європейських норм і традицій систему кабельного телебачення з вилученням стандартних пакетів програм російських каналів – Першого державного, ОРТ, НТВ, які ведуть відверто ворожу пропаганду. Посилити персональну відповідальність керівників теле- і радіоканалів, редакторів та журналістів масових періодичних видань за озвучування антиукраїнських виступів російських політиків та експертів в українському ефірі та у пресі. Зобовязати представників української влади всіх рівнів – урядовців і посадових осіб, керівників і представників місцевих органів влади, народних депутатів України та депутатів усіх рівнів – офіційні й неофіційні виступи у пресі, на радіо і телебаченні вести лише державною мовою, виконуючи ст. 10 Конституції України. Всіляко підтримувати ініціативу просвітян у проведенні Всеукраїнської акції „Україна – європейський дім. Просвітяни за євроатлантичний вибір”.
Павло МОВЧАН – голова Всеукраїнського товариства „Просвіта” ім. Тараса Шевченка, народний депутат України
Левко Лукяненко – Герой України – письменник
Борис Олійник – Герой України, голова Всеукраїнського фонду культури
Юрій Гнаткевич – народний депутат України
Олег Білий – директор Департаменту формування політики національної памяті Державного Інституту Національної памяті
Олег Яценко – голова Студентського братства
Леонід Мужук – заступник директора КД ТРК
Іван Ющук – доктор філол. наук, професор Національного університету ім. Т.Шевченка
Вячеслав Білоус – голова Спілки офіцерів України
Лариса Кадирова – народна артистка України
Олександр Шокало – член Головної ради ВУТ „Просвіта” ім. Т.Шевченка, письменник
Василь Фольварочний – заступник голови ВУТ „Просвіта” ім. Т.Шевченка, заслужений діяч мистецтв України
Дмитро Мухарський – народний артист України
Леонтій Доценко – Віце-Президент Національної радіокомпанії України
Останнім часом активізувалися антиукраїнські сили, використовуючи засоби масової комунікації для здійснення психологічного тиску на свідомість українців. Зокрема відверті нападки російських можновладців на Президента та Уряд України стосовно прагнення нашої країни інтегруватися в Європейські та Північно-Атлантичні структури широко тиражується в засобах масової інформації.
Колі'ївщина — велике національно-визвольне повстання проти польського гніту в Правобережній Україні 1768 року. Очолив це повстання виходець із запорозської бідноти Максим Залізняк, а його найближчим сподвижником став Іван Гонта. Коліївщина стала найвищим етапом гайдамацького руху.
У культурному і суспільно-політичному житті України ХХ століття постать Олеся Гончара, без сумніву, знакова. Здається, не було жодної проблеми в житті, на яку б він не звернув уваги, на яку б не реагував з усією силою своєї пристрасної душі. Та найпекучішою проблемою для нього була доля рідної мови. Виступи автора “Тронки” й “Собору” про мову відомі нашій громадськості давно. Особливо запам’яталася його стаття “Цвіт слова народного”, написана 1976 року. А тепер маємо опубліковані “Щоденники” О. Гончара, в яких теж знаходимо чимало висловлювань із мовних питань.
