Коли в народу вiдiбрано iсторичну пам'ять, коли порушено цiлiсть його iсторичного середовища, коли пiд загрозою сама плоть цього народу, бо його дiти повiльно конають пiд мурами АЕС i вiйськових заводiв, тодi останню надiю на виживання зберiгає в собi - мова. Вона пам'ятае все. Вона усувае час, воднораз зливаючи в своему горнилi живi голоси десяткiв поколiнь. Вона огортає порiзнених людей незримою грозовою хмарою спiльного духа, даючи їм силу не просто iснувати - бути. [Оксана Забужко]
Нині Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Тараса Шевченка відзначає 140-річчя від дня заснування. Дата цілком поважна. Скільки славних імен можна згадати у зв’язку з діяльністю Товариства – це Бориc Грінченко і Леся Українка, Микола Лисенко і Михайло Драгоманов. З сучасників – поети Павло Мовчан та Дмитро Павличко, науковці-мовники Іван Ющук та Олександр Пономарів, професор математики Ніна Вірченко і співачка Лариса Коцюк, також математик. Професор фізики Іван Горбачук та професор-будівельник Микола Ярмоленко – не перелічити усіх, які варті нашої уваги у зв’язку з ювілеєм. Але сьогодні наша мова про просвітянина за покликанням Григорія Куценка, нещодавно відзначеного Президентом України орденом «За заслуги».
Василь Клічак — письменник, лауреат літературних премій імені Дмитра Нитченка, Тараса Мельничука, Олекси Гірника, Марка Черемшини. Директор Видавничого центру “Просвіта”, голова Київського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка. Розмовляємо з ним про те, як ведеться видавництву в цей нелегкий для книжки час, про здобутки й перспективи.
Тернистий шлях пройшла Миколаївська “Просвіта”. Покликане до життя й діяльності духовною потребою українського народу відродитися в пісні, культурі, традиціях і звичаях, Товариство діяло всупереч владним заборонам. Організатори Товариства вірили у творчі сили рідного народу, в його майбутнє, в його право мати національну державу, як і належить великим націям.
