75 РОКІВ ТОМУ.

27 (13 за старим стилем) жовтня 1937 р.

САНДАРМОХ (КАРЕЛІЯ).

Сов. Секретно. АВ-2.

СССР …………………………………………………

НАРОДНЫЙ КОМИССАРИАТ ТОЛЬКО ЛИЧНО.

ВНУТРЕННИХ ДЕЛ ЗАМ. НАЧ. АХУ УНКВД ДО

КАПИТАНУ ГОСУ Д БЕЗОПАСНОСТИ

т. МАТВЕЕВУ.

УПРАВЛЕНИЕ НКВД

ПО П Р Е Д П И С А Н И Е

ЛЕНИНГРАДСКОЙ ОБЛАСТИ

Отдел 8-й УГБ Предлагается осужденных Особой Тройкой

« 10 » Х 1937 г. УНКВД ДО согласно прилагаемых к сему копий про-

№ 189/52 токолов Тройки по №№ 81, 82, 83, 84 и 85 от 9.10. и

Ленинград, пр.. Володарского 4. 14 Октября с/г. – ВСЕГО в количестве 1116 человек

Тел. Коммутатор УНКВД содержащихся в Соловецкой тюрьме ГУГБ НКВД СССР-

Р А С Т Р Е Л Я Т Ь

Для этой цели Вам надлежит немедленно

Выехать в город Кемь и связавшись с Начальником Со-

ловецкой тюрьмы ГУГБ Ст. Майором Госбезопасности

т. Апетер, котрому одновременно с этим даються

указания о выдаче осужденных, - привести пригово-

ра в исполнение согласно даннях Вам лично ука-

заний.

Исполнение донесите – представив по возвра-

щении акты.

ПРИМЕЧАНИЕ: При получении осужденных необ-

ходимо тщательно проверить

установочне данные на каждого

использовав и фотокарточки

имеющиеся в личных делах.

КУЦЕНКО Григорій Петрович,

Голова Київського товариства

політв’язнів та жертв репресій

3 2-го по 11-е серпня 2012 року відбулася традиційна поїздка

української делегації місцями мучеництва й страт наших співвітчизників на північних теренах Російської Федерації: Санкт-Петербург – Левашовська Пустош, Петрозаводськ, Медвежогорськ, Сандармох – Карелія. В Сандармосі відбулася міжнародна зустріч-реквієм на відзначення 75-ї річниці розстрілу соловецького етапу – 1111 осіб у 1937 році.

Поїздка делегації стала знаковою і тим, що вперше на кордоні України й Білорусії білоруськими прикордонниками був знятий з автобуса та повернутий в Україну член нашої делегації дослідник репресій, журналіст і письменник Сергій Шевченко – з причини заборони його в'їзду до Російської Федерації. Без жодних пояснень – заборонено в'їзд. Також без пояснень попи московської церкви відмовились освячувати пам'ятний знак на честь наших співвітчизників загиблим на Соловках і який наша делегація привезла з України та з дозволу місцевої влади встановила біля великого соловецького каменя на місці колишнього концентраційного табору. Такі пам'ятні знаки вже в минулому поставили якути та поляки в пам'ять про своїх земляків-в'язнів убієнних на цьому острові.

На українському пам'ятному знакові: Вічна пам'ять співвітчизникам жертвам тоталітаризму. Україна. 2012 рік. Державний герб на гранітній плиті та гілка калини під написом. Наше їм не болить. Не було на цих траурних мітингах і офіційних осіб України. Громадськість: Товариства репресованих, Меморіалу, журналісти, науковці-дослідники репресій... схилили в журбі й скорботі голови, помолились і разом з дощем пролили сльози співаючи «Чуєш брате мій...» та «Вічну пам'ять»...

Муляє комусь це нагадування про жорстокість і нелюдське ставлення до людей влади державної. Забути в забутті і знищити в пам'яті, затерти всі сліди, як могилу кошового отамана Петра Калнишевського, так і масові поховання в'язнів, а їх там не один десяток – братніх ям-могил замордованих, убієнних наших співвітчизників синів і дочок України.

На зворотній дорозі заїхали до Святогорського монастиря, на могилу О.С.Пушкіна і, за словами охоронця в монастирі, ми вперше відслужили літію та проспівали «вічну пам'ять» Поетові. Можливо, що й цим дали привід не впустити когось з наших в Російську Федерацію. Хто зрозуміє мотивацію й логіку?...

Але чергова поїздка делегації від Української громадськості до місць страждань й страти земляків наших у 2012 році таки відбулася, поки що...

Делегацію супроводжував журналіст Радіо «Свобода» Андрій Блистовий.