Помилка
Злочинну імунізацію української молоді профінансував злочинець... Друк
Анатолій Пікуль
Написав Анатолій Пікуль   
Середа, 04 червня 2008, 09:33

Події останнього часу, такі, як припинення вакцинації, порушення кримінальної справи, усунення з посад низки високопоставлених службовців Мінохоронздоров'я, зустріч Президента з правоохоронцями, гучні заяви окремих політиків та політичних сил — все це дає підставу сподіватися, що винні в порушеннях, які поставили під загрозу здоров'я мільйонів українців, будуть виявлені і покарані.

{mos_smf_discuss:Медицина в Україні}

 

Ось, наприклад, я тримаю в руках висновок про відповідність медичного імунобіологічного препарату показникам якості, виданий Держслужбою лікарських засобів і продукції медичного призначення. За цей документ керівництво Мінохоронздоров'я хапається як за соломинку: ніяких інших дозвільних документів на препарат немає. Мотивація держслужбовців виглядає щонайменше дивною: наявність сертифікату якості на партію автоматів Калашникова не є підставою для їх застосування.

 

Так от, висновок № 584–08.9/В про те, що «Кака» відповідає показникам якості, був виданий 18 квітня 2008 року. В той же час, дозвіл на ввезення вісьми мільйонів доз вакцини №18МБ-181/19 з'явився за два тижні до цього — 03.04.2008. Таким чином, був виданий дозвіл на масове ввезення до України препарату, якість якого на той момент не була належним чином встановлена.

 

Цікаво, на підставі якого дозвільного документу ввозилася ця, аж ніяк не дослідна, партія? Якби я був слідчим, я б дав запит на митницю і отримав копії всіх документів, які стали підставою для оформлення вантажу. Але я всього лише публіцист; мені залишається тільки сподіватися, що прокуратура з'ясує всі обставини.

 

Але в мене, як у публіциста, досі немає відповіді на найголовніше питання: а чи була об'єктивна необхідність в такій масовій вакцинації українців від кору та краснухи?

 

Формальним приводом для додаткової імунізації став сплеск захворюваності взимку 2005–06 рр. Тоді, після кількох відносно спокійних років, на кір захворіло близько 45 тисяч осіб. У ті дні міністерство охорони здоров'я заспокоювало нас, заявляючи, що спалах носить природний характер і не може розглядатися як епідемія. Сьогодні з'ясовується, що ситуація з кором в Україні катастрофічна і є небезпечною для нібито «стерильної» Європи.

 

Якщо звернутися до статистики ВОЗ, можна побачити, що цей аргумент не витримує ніякої критики. Так, в Італії у 2002 році було зареєстровано 11 тисяч випадків захворювання кором, а у 2006-му — усього 439 хворих. У Франції, де у 2004 році було більше 4 тисяч хворих на кір, у 2006 році відмічено всього 40 випадків. У Португалії, де працює велика кількість українських гастарбайтерів, у критичному для України 2006 році не було зафіксовано жодного випадку кору. Нарешті, у прикордонних Польщі, Угорщині, Словаччині в тому році фіксувалися одиничні випадки хвороби; у 2006 році в Румунії, в порівнянні з попереднім роком, захворюваність знизилася у півтора рази, у Туреччині — в двісті разів.

 

Виникає закономірне питання: на якій підставі міністр охорони здоров'я Василь Князевич оголошує нашу країну «джерелом інфекції для Європи»? Невже в Європі виявлене масове розповсюдження штамів українського походження, невже доведена кореляція між статистикою захворювань в Україні й інших країнах?

 

Перша офіційна інформація про майбутню додаткову вакцинацію з'явилася 4 вересня 2007 року. Того дня на прес-конференції тодішній головний санітарний лікар України Сергій Бережний повідомив, що рішення про необхідність проведення додаткової імунізації ухвалене експертами ВОЗ.

 

В той же час деякі заяви учасників прес-конференції викликають серйозні сумніви. Так, було сказано, що подібні повторні імунізації були проведені у низці країн, зокрема, на Кіпрі, у Франції, в Албанії, Азербайджані, Казахстані, Киргизії. Проте офіційна статистика ВОЗ слабо стикується з цими заявами. Так, якщо у 1997 році на Кіпрі були вакциновані 90% жителів, то у 2006 — 87%. Це означає, що якщо в цій країні і проходила повторна вакцинація, то вона була зовсім не поголовною і не такою масовою, як українська.

 

 

Взагалі, за даними ВОЗ, в Україні щепленнями від кору охоплені 98% населення. Іншими словами, неприщепленими залишаються лише 2% українців. Для порівняння: у Франції відсоток невакцинованих в шість разів, у Великобританії — в сім разів, в Австрії — вдесятеро більше, ніж у нас. За великим рахунком, імунітету проти кору немає тільки у невеликого відсотку українців, для яких така особливість закладена генетично, або в тих, хто має стійкі протипоказання проти щеплень за станом здоров'я.

 

Гаразд, припустимо, Україна дійсно є головним європейським розсадником кору. Припустимо, що тільки масова додаткова вакцинація здатна переламати ситуацію. У такому разі, для досягнення заявленої мети логічно було застосовувати моновакцину проти кору. Натомість хтось ухвалив рішення використовувати комбіновану вакцину від кору та краснухи. Це одразу розширило список протипоказань: наприклад, не будуть щеплені вагітні жінки, для яких протипоказаний саме краснушний компонент.

 

Далі, за українською та світовою практикою, у підлітковому віці проти краснухи щепляться тільки дівчатка. Хлопчикам водять вакцину проти свинки (паротиту) — найнебезпечнішого і вельми поширеного в Україні захворювання. Серед його ускладнень — панкреатит, діабет, чоловіче безпліддя. Проблема паротиту вельми серйозна — але експертів ВОЗ вона чомусь не турбує.

 

Хто ухвалив рішення про використання вакцини КК, а не моновакцини або традиційною трівакцини КПК (кір, паротит, краснуха)? Чому хлопців і чоловіків вакцинують від краснухи, ігноруючи проблему не менш поширеного і набагато небезпечнішого паротиту?

 

На жаль, мотивація Мінохоронздоров'я виглядає сміхотворною, і розумної відповіді на ці питання я не знаходжу.

 

Одним з доводів моїх опонентів є нібито недостатній рівень імунітету, який набувається після «класичних» щеплень. Мовляв, з часом з'явилися нові штами вірусу, й імунізація новим препаратом, який містить «свіжіші» зразки, дозволить знизити захворюваність. На жаль, це не так. Ніяких нових штамів в індійській вакцині не немає.

 

Планові щеплення дітей в Україні проводиться, зокрема, бельгійським препаратом «Пріорікс». Він містить віруси штаму Wistar RA 27/3. За даними виробника, у вакцині КК міститься такий самий штам RA 27/3, виведений з людського матеріалу ще у 1969 році винахідником вакцини від краснухи, американським дослідником Стенлі Плоткиним.

 

Як протикоровий компонент в індійській вакцині міститься штам Edmonston-Zagreb, також отриманий ще у 60-і роки. Його відмінність від інших похідних штаму Edmonston в тому, що для його виробництва також застосовується людський матеріал.

 

Я не стану акцентуватися на тому факті, що як сировина для обох компонентів індійської вакцини використовуються абортовані людські зародки. Справа навіть не в тому, що у ДНК культури людських клітин можна випадково або умисно впровадити будь-який інший вірус, виявити який згодом буде практично неможливо. Дивує інше: ВОЗ, яка завжди прагне дотримуватися принципів лікарської етики, рекомендувала для України саме препарат, що виготовляється на абортованому матеріалі, а не якийсь «етичніший» аналог.

 

Таким чином, розумного логічного пояснення, з якою метою проводилася масова позапланова вакцинація мешканців України проти кору препаратом КК індійського виробництва, я знайти не можу. Єдиний висновок: це рішення було викликане зовсім іншими, широко не афішованими причинами.

 

Наступне, суто публіцистичне, питання: а хто фінансує додаткову імунізацію громадян України?

 

На згаданій вище прес-конференції 4 вересня 2007 року як спонсора заходу було названо Міжнародну фінансову установу з імунізації (IFFIm) — міжурядову установу, яка фінансує проведення щеплень дітям з бідних країн світу. Проте в Україні передбачається вакцинація переважно дорослих, і використання коштів IFFIm виявилося б нецільовим витрачанням спонсорських грошей. Недивно, що на офіційному сайті IFFIm немає ні слова про участь організації в нинішній українській кампанії.

 

Хто ж заплатив за «Каку» для українців? Вочевидь, це був приватний американський фонд United Nations Foundation. Принаймні, логотип цього фонду красується на офіційному сайті прищепної кампанії і на всіх її офіційних буклетах. Цей фонд підтримує програму Measles Initiative, яка пропонує масові щеплення як панацею від захворювання кором. В рамках цієї програми, до кінця 2005 року було вакциновано 217 мільйонів дітей у 44 країнах Азії та Африки, до яких чомусь відноситься й Україна. За оприлюдненими планами, в нашій країні було заплановано провести десять мільйонів щеплень за березень-квітень 2007 року. Видно, нинішня програма додаткової вакцинації, яка просувається в Україні, є не ситуативним рішенням Мінохоронздоров'я, ВОЗ та ЮНІСЕФ, а плановим заходом приватного фонду «United Nations Foundation».

 

69-річний Тед Тернер, батько п'ятьох дітей, власник телекомпанії CNN і засновник фонду «United Nations Foundation», широко прославився своєю боротьбою за повсюдний дозвіл абортів та обмеження народжуваності. Нещодавно в черговому інтерв'ю він виклав своє бачення майбутнього людства. На думку Тернера, на земній кулі розвелися дуже багато зайвих людей, які споживають дуже багато ресурсів, «коптять небо», що й призводить до глобального потепління. Він закликав людство у найближчі сто років дотримуватися принципу «одна сім'я — одна дитина», щоб допомогти обмежити населення Землі і вирішити тим самим проблему. Ексцентричний мільярдер не жаліє грошей на просування своїх ідей: свого часу він пожертвував мільярд доларів на фінансування ООНІВСЬКИХ проектів. Гроші надходили через «United Nations Foundation». ЮНІСЕФ гаряче вітав це «надзвичайно щедре і соціально-значуще рішення», прийняте якраз в той момент, коли ООН відчувала серйозні фінансові утруднення. Левова частка коштіів цього гранту спрямовується на реалізацію програм, так або інакше пов'язаних з обмеженням чисельності населення в країнах третього світу. Саме це стало причиною конфлікту і припинення співпраці ЮНІСЕФ з католицькою церквою. На думку Ватикану, ця міжнародна організація перетворилася на інструмент реалізації нелюдяних ідей Тернера про обмеження чисельності населення за допомогою абортів, контрацепції та стерилізації.

 

А зараз скажіть: чи хочете ви добровільно зробити собі або своїм дітям щеплення не дозволеною до застосування в Україні вакцини з вірусом, вирощеним в Індії на людському матеріалі, привезеному у нашу країну за гроші людини, що поставила своєю метою скоротити населення Землі і що витрачає мільярди на програми обмеження народжуваності в країнах третього світу?

 

На закінчення можна пригадати про міжнародний скандал, події в середині дев'яностих в Мексиці, Нікарагуа та на Філіпінах. У цих країнах під егідою ВОЗ також проводилися масивні позапланові щеплення — цього разу проти правця. Ця акція також супроводжувалася вельми дивними обставинами. Так, щепили виключно жінок (неначе чоловіки не схильні до ризику правця), причому у віці від 15 до 45 років (неначе дітям ця хвороба не загрожує). Були також інші «дивні обставини»: так, порушуючи філіпінське законодавство, вживані в ході масових щеплень препарати не ліцензували у відповідному державному відомстві. Притиснуті до стінки чиновники заявили, що «вакцини прибували від шанованих виробників», і що вони сертифіковані ВОЗ (знайома історія, чи не так?)

 

Як з'ясували незалежні від ВОЗ дослідники, прислана вакцина містила людський гормон гонадотропін, який зазвичай виробляється плацентою та ініціює перебудову гормонального фону в період вагітності. На їхню думку, при одночасному введенні гонадотропіну з вакциною організм починає виробляти антитіла не тільки проти збудника правця, але і проти даного гормону, результатом чого є безпліддя.

 

Природно, представники ВОЗ всіляко заперечували можливість попадання гонадотропіна у вакцину. Коли ж їм були пред'явлені результати лабораторних досліджень, було заявлено, що кількість гормону, що випадково потрапив у препарат, дуже незначна, щоб викликати негативні наслідки. Ця заява також була спростована дослідним шляхом, але, у будь-якому випадку, ніякі офіційні претензії на міждержавному рівні не пред'являлися.

 

Проте є статистика, яка свідчить, що приріст населення Мексики останніми роками скоротився до 1,4% у порівнянні з 2,4% у період 1970–1990 рр.. У Нікарагуа народжуваність знизилася з 2,7 до 1,8%. Це при тому, що в сусідніх країнах (Сальвадорі й Гватемалі) рівень народжуваності за ці роки практично не змінився, а в Булізі — істотно зріс.

 

Чи вплинули «добродійні» Возовські щеплення на зниження народжуваності у Мексиці й Нікарагуа? Про це сьогодні ми можемо тільки здогадуватися.

 

Сергій Дібров

Джерело: ОРД

{mos_smf_discuss:Медицина в Україні}