Михайло ЛІЦОВСЬКИЙ,
Йосип ПАРУБОЧИЙ,
заступники голови районного
об’єднання ВУТ “Просвіта”
ім. Тараса Шевченка,
м. Радехів Львівської обл

“Весна народів” 1848 року пробудила українців, які стогнали в ярмі, до боротьби за звільнення від рабства, від національного і соціального гніту, невизначеності й меншовартості.
Віковий гніт не стер з лиця землі наш народ, нашу культуру, нашу ментальність. Пам’ять про героїчне минуле крізь плин часу гартувала волю і прагнення народу до свободи і незалежності. Цю велику місію виконує передова українська інтелігенція: духовенство, учителі, свідома частина робітників і селян.

1861 року в середовищі студентської молоді визріває ідея створення товариства “Просвіта”, яке організаційно сформувалося 8 грудня 1868 року. Першим головою обрали професора Анатоля Вахнянина. Основним завданням “Просвіти” на той час була просвітницька діяльність, зокрема книгодрукування — дієвий засіб поширення знань серед українців. Товариство виступило ініціатором запровадження української мови у школах, гімназіях, торговельних і промислових училищах. Для цього видавали підручники для початкових шкіл.
Підвищення ролі “Просвіти” сприяло утворенню читалень та філій на теренах Галичини.
Читальню “Просвіти” в Радехові, у якій налічувалося 130 членів, заснували 15 травня 1897 р., а 8 грудня 1908 року заснували філію, першим головою обрали пароха із с. Середпільці о. Дмитра Йосиповича.
Центром національно-культурного життя Радехівщини стає Народний дім, збудований 1912 року на народні кошти. Перед Першою світовою війною у повіті діяло 35 читалень, при яких існували аматорські гуртки, хори й бібліотеки.
Війна зупинила активне просвітницьке життя. Після проголошення ЗУНР товариство “Просвіта” стало основою міністерства освіти.
Війну програли. Польська окупація Галичини ще більше загострила українсько-польські відносини, що вивело “Просвіту” на передній край боротьби за збереження української ідентичності.
У роки протистояння велику роль у просвітницькому русі відіграли видатні громадсько-політичні діячі Радехівщини: Володимир Пелліх, адвокат Ярослав Селезінка, лікар Роман Мотлюк, учитель Василь Кудрик, повітовий організатор читалень Михайло Панасюк, о. Іван Кінаш, Леонід Олійник, Кирило Лиховид та багато інших.
“Просвіта” з її розгалуженою системою читалень та бібліотек відігравала важливу роль у формуванні національної свідомості, духовного культурного відродження Радехівщини. 1939 року в повіті діяло 45 читалень (4 490 членів), 39 бібліотек із книжковим фондом 12 395 примірників, 2 646 читачів.
Радехівська філія “Просвіти” була організатором багатьох громадських і політичних заходів: аматорські гуртки, хори, читальні. Бібліотеки стали центром культурно-освітнього, мистецького та політичного життя радехівчан. Шевченківські вечори, свята пісні й праці, жіночі свята, спортивні змагання, фестини стали невід’ємною складовою буття людей.
А політичні акції, такі як імпреза на смерть Михайла Грушевського у листопаді 1934 року, повітове свято “Просвіти” 1935 року, діяльність спортивного товариства “Сокіл” викликали шалений наступ колоніальної влади на права і свободи українців.
Польська влада, зокрема староста Міхальський, дав завдання польській поліції встановити жорсткий режим і заборону будь-якої “антипольської” діяльності українських організацій. За його розпорядженням починаються систематичні обшуки в читальнях “Просвіти”, українських громадських організаціях. Від обшуків не були застраховані навіть священики.
Так, 4 жовтня 1930 року на ревізію читальні “Просвіти” до Холоєва (нині Вузлове) прибуло 27 поліціянтів, які вилучили з бібліотеки і читальні все, що викликало в них підозру. Наслідком поліцейської акції були арешти активістів “Просвіти” та Союзу Українок: В. Селезінки, о. В. Пелліха, Неоніли Селезінки, заборона товариства “Сокіл”, закриття читалень.
Відділ “Просвіти” у селі Стремільче у цей період розгорнув широку роз’яснювальну й ідейно-виховну роботу серед селянської молоді. Просвітяни викорінювали залишки впливу москвофільства та марксистської ідеології. Отже, “Просвіті” доводилося вести боротьбу не лише проти офіційної влади, а й проти проникнення комуністичної ідеології в українську спільноту. Кошти на спорудження читальні давали “майже всі (хоч деякі задурманені багаторічною кацапщиною)”.
У селі глибоко переосмислювали національну ідентичність. І це було заслугою “Просвіти”.
Розв’язка настала 1939 року, коли більшовицький режим, який не міг пробачити “Просвіті” її виняткової ролі у формуванні свідомості української нації, почуття гордості за свій народ, ліквідував товариство “Просвіта”, а найкращі його представники стали в’язнями ГУЛАГу. Така доля спіткала видатного діяча “Просвіти” і “Рідної школи” Ярослава Селезінку, Михайла Панасюка, Василя Прохурського та інших. Це стало великою втратою для культури України. Масово знищували книжки, рукописи, архівні матеріали незалежно від їхньої ідейної спрямованості. Свою діяльність “Просвіта” продовжила у діаспорі, вносячи вагомий доробок в українську культуру.
Наближення краху тоталітарної системи пожвавило громадсько-політичне життя на Львівщині та відродження “Просвіти”. 2 червня 1988 року у Львові відбулася установча конференція Товариства української мови ім. Т. Шевченка. Затвердили статут та організаційні засади. 1990-го на Львівщині вже діяло 312 міських і районних об’єднань, 1 141 осередок, 778 тис. членів.
У нашому районі за активного сприяння профспілкових комітетів освіти у кожному селі при школах створили низові організації “Просвіти”, які на установчій конференції 30 липня 1989 року утворили районне об’єднання Товариства української мови ім. Т. Шевченка. Першим головою товариства обрали вчителя Сергія Сторощука.
Перші роки діяльності Товариства були непростими. Залучали людей до активної політичної діяльності, налагоджувати тісні зв’язки з новими політичними утвореннями, проводили широку пропагандистську й організаційну роботу щодо виборів до Верховної і місцевих рад. Водночас товариство працювало над відродженням українських традицій і культури.
1992 року товариство з ініціативи лауреата Шевченківської премії Йосипа Парубочого, голови місцевого осередку Арсена Полянського, голови районного об’єднання Сергія Сторощука, професора Петра Сікорського, краєзнавця Івана Діка й активістів виступило ініціатором встановлення пам’ятника Маркіянові Шашкевичу, який з 1838 до 1841 року був настоятелем церкви Різдва Пресвятої Богородиці у с. Нестаничах. Пам’ятник, який виготовив скульптор Ярослав Мотика в листопаді 1993 року, встановили біля церкви, на подвір’ї плебанії. Це було велике свято для радехівчан. На відкритті виступили поет Роман Лубківський, Борис Козовський, заступник голови обласної ради Анатолій Зима.
Відомо, що важливу роль у перші роки незалежності відігравала преса, зокрема “Літературна Україна”. 1994 року з ініціативи членів осередку товариства у с. Вузловому відбулося свято “Літературної України”. Тоді мешканці району передплатили понад 1500, а в селі — 700 примірників газети.
У тісній співпраці зі Львівським крайовим товариством “Рідна школа” (президент — професор, доктор педагогічних наук Петро Сікорський) товариство “Просвіта” вивчало історію та діяльність “Приватної мішаної всенародної школи ім. Тараса Шевченка”. Товариство “Рідна школа” з українською мовою навчання в Радехові заснували 1927 року і розташували у Народному домі. На той час це була єдина українська школа на Бродівський, Сокальський, Кам’янецький та Радехівський повіти. До 70-річчя школи видали історико-педагогічні нариси “Поступ до “Рідної школи” (автори П. Сікорський, Д. Герцюк, М. Ліцовський, В. Офіцинський, М. Барна). У цьому ж приміщенні відкрито Музей “Рідної школи”, проводять екскурсії й уроки для учнів та відвідувачів.
23 листопада 2003 року на урочистості з нагоди 80-річчя “Рідної школи” і 120-річчя від дня народження Я. Селезінки (одного із засновників школи) прибуло понад 40 випускників. В урочистостях взяли участь Володимир Панасюк, доктор технічних наук, дійсний член НАН України, директор фізико-механічного інституту ім. І. В. Карпенка; Петро Сікорський, доктор педагогічних наук, професор, Богданна Біляк, заступник начальника головного управління освіти і науки Львівської області, Петро Кононенко, доктор філологічних наук, професор, академік АН вищої школи, директор Інституту українознавства МОН України та інші. Учасники заходу взяли участь у презентації навчальних посібників із народознавства у Вузлівському природничо-економічному ліцеї.
Чинне керівництво “Просвіти” Радехівщини під тиском адміністративних органів послабило організаційно-масову роботу серед своїх членів: не скликали засідань ради, пленумів, навчань активу. Тому ініціативна група товариства 24. 10. 2004 року скликала конференцію, на якій переобрали керівництво районного об’єднання ВУТ “Просвіта”. Головою обрали директора Радехівської районної школи мистецтв, відмінника освіти України Юрія Сухара, заступниками — заслуженого учителя України Михайла Ліцовського та заслуженого агронома України, лауреата Шевченківської премії Йосипа Парубочого.
Діяльність об’єднання насамперед спрямували на організаційне зміцнення осередків та залучення членів товариства до активної масово-роз’яснювальної та політично-виховної роботи серед населення.
Нині у нашому об’єднанні 24 осередки, 367 членів. Для вивчення діяльності “Просвіти” оголосили конкурс “Історія “Просвіти” мого села (міста)”. Найкращі осередки за участь у конкурсі нагородили річною передплатою на газети “Слово Просвіти” та “Літературна Україна”. Зібрані матеріали постійно використовують у місцевій пресі та для написання історії міст і сіл.
Велику роль в активізації роботи об’єднання відіграло створення 2005 року при школі мистецтв хору вчителів “Просвіта” (керівник Вікторія Шавалюк) та інструментального ансамблю (керівник Леонід Твердохліб). Ці художні колективи значною мірою активізували діяльність об’єднання, зокрема в заходах, присвячених діяльності УПА, відзначенні державних і релігійних свят, підготовці до виборів до Верховної Ради 2007 року. 26 листопада 2007-го в обласному фестивалі-конкурсі “Співоча освітянська родина” в трьох номінаціях вони перемогли серед хорових колективів, інструментальних ансамблів та солістів-вокалістів, створили відеофільм “Колядуємо разом”. Лише за 2007 — 2008 рр. художні колективи “Просвіти” дали понад сто концертів, прочитали 150 лекцій, відбулося безліч “круглих столів”, екскурсій.
2006 рік для нашого об’єднання став роком участі у підготовці та святкуванні 150-річчя з дня народження Івана Франка. Просвітяни ініціювали відновлення і перенесення пам’ятника Іванові Франку в селі Середдільцях, встановленого ще 1949 року. Урочисте відкриття відбулося 7 листопада 2006 року.
Разом із державними органами та громадськими організаціями об’єднання “Просвіти” виступило ініціатором та організатором святкування 100-річчя від дня народження генерала Романа Шухевича та встановлення йому пам’ятника (скульптор Олександр Борис) в с. Оглядів, де минуло його дитинство. Активну участь у цих заходах брали заступник голови районної ради Петро Музичка, члени правління товариства Юрій Сухар, Йосип Парубочий. Пам’ятник урочисто відкрили 10 серпня 2007 року.
У лютому 2007-го з нагоди 100-річчя з дня народження вшанували пам’ять активного члена “Просвіти” 30 — 40-х років ХХ ст. Василя Кудрика.
Невід’ємна складова діяльності об’єднання — участь в урочистостях із нагоди святкування Різдва, Великодня, Свята Матері, Шевченківських днів.
Уже чотири роки поспіль 24 березня, вшановуючи пам’ять нашого земляка, композитора, народного артиста України Ігоря Білозіра, рада товариства проводить на могилі молебень-реквієм. До 50-річчя з дня народження свого однокласника і побратима голова товариства Юрій Сухар упорядкував та видав мистецьку збірку “Пам’яті друга”.
Відгукнувшись на ініціативу Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Т. Шевченка щодо спорудження всенародним коштом Кобзаревої церкви наше районне об’єднання провело роз’яснювальну роботу серед населення та збирання коштів.
Враховуючи занепад національного книгодрукування, заполонення українського ринку низькопробними російськомовними виданнями, дада об’єднання оголосила у першому півріччі 2008 року акцію: “Книги — морська глибина”, “Подаруй бібліотеці книжку”. Запрошуємо мешканців району долучитися до збирання коштів для придбання української літератури для навчальних закладів Криму (українська гімназія м. Ялти) та поповнення дитячих бібліотек. Національно-патріотичні видання “Літературна Україна”, “Слово Просвіти”, “Культура” виходять невеликими тиражами, тож пропагуватимемо і розповсюджуватимемо ці видання.
2011 року Україна відзначатиме 200-річчя з дня народження Маркіяна Шашкевича. На засіданні ради об’єднання розробили і затвердили заходи осередків ВУТ “Просвіти”, партійних та громадських організацій району з підготовки до ювілею. Рада об’єднання запропонувала органам місцевої влади ухвалити постанову, про затвердження організаційного комітету та кошторису на відновлення садиби і пам’ятника поетові.
Відзначаючи 140-річчя заснування товариства “Просвіта”, рада об’єднання планує провести конференції, “круглі столи”, виступити в пресі, на місцевому телебаченні й -радіо, опублікувати нариси та статті. Особливу увагу приділимо роботі Радехівського історико-краєзнавчого музею, музею “Рідної школи”, ініціатором і організатором яких була “Просвіта”.
Під час підготовки до 140-річчя “Просвіти”, найбільше переймаємося питаннями організаційно-масової роботи осередків та тісніших зв’язків з центральними та обласними органами “Просвіти”. Організаційно
й методичної допомоги майже не отримуємо. Відсутнє навчання просвітянського активу, допомоги в організації “круглих столів”, лекцій, конференцій, виставок просвітянської літератури.
Засоби масової інформації мало популяризують українську книжку, пресу, культуру і побут. Газети “Літературна Україна”, “Слово Просвіти” і “Культура” виходять, на жаль, невеликими накладами. Актуальні статті Дмитра Павличка, Романа Лубківського та інших визначних громадських діячів, не стають предметом розширених дискусій. Перший Національний канал українського телебачення щедро надає ефір Дмитрові Гордону, який ще недавно заявляв, що він знищив українську естраду для пропаганди чужої, а не української культури і науки. На цьому каналі майже не звучить просвітянське слово.
Свідомо гальмуючи процес українізації, певні сили намагаються зросійщити видавничу справу, ефірний простір. Не чуємо різкої критики керівництва “Просвіти”, Національної спілки письменників, провідних учених літераторів українофобів і асиміляторів. Потрібна широка програма просвітництва: історичного, національно-мовного, етнографічного.
Повернімося обличчям до релігійно-морального виховання, оскільки пияцтво, лихослів’я, крадіжки і зловживання стали нормою поведінки українців. “Просвіті” варто сприяти відродженню роботи товариства “Відродження”, пропагуючи здоровий спосіб життя.
Враховуючи жалюгідний стан монументальної спадщини Радехівщини, наше районне об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” бере на себе зобов’язання з догляду, поновленню, реставрації пам’яток культури і мистецтва та активізації роботи існуючих музеїв. Закликаємо всіх громадян нашого району до активної участі у збереженні та розвитку духовних скарбів нашого краю.

Всеукраїнський культурологічний тижневик "Слово Просвіти" №31 (460) за 31.07 - 06.08.08